Бут 3, 1-8 \ Пс 32 \ Мк 7, 31-37

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Бут 3, 1-8

Читання з Книги Буття.

Змій був хитріший з усіх польових звірів, що їх сотворив Господь Бог. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, який знає добро й зло». Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала, й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; отож позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. Але почули вони луну від Господа Бога, який ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався Адам із своєю жінкою від обличчя Господа Бога серед дерев саду.      Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 32, 1-2. 5. 6. 7

Рефрен Прости, о Боже, всю мою провину.

1. Блаженні ті, кому прощено беззаконня *

і кому гріх покрито.

Блаженна людина, якій Господь переступу не порахує, *

і в чиєму дусі підступу немає.

2. Перед Тобою свій гріх я визнав *

і не приховав свого беззаконня,

а сказав: «У своїх переступах Господу я признаюсь». *

І Ти простив мого гріха безбожність.

3. За це буде молитися до Тебе всякий побожний *

у час відповідний,

тож навіть у велику повінь *

води не наблизяться до нього.

4. Ти для мене притулок, *

від утисків мене оберігаєш.

Радісними вигуками спасіння *

Ти мене огорнеш.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Пор. Діян 16, 14б

Алілуя, алілуя, алілуя.

Господи, відкрий нам серце,

щоб ми сприйняли слово Твого Сина.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мк 7, 31-37

† Читання святого Євангелія від Марка.

Того часу, залишивши околиці Тира, Ісус знову прийшов через Сидон до Галілейського моря, у межі Десятимістя. І привели до Нього глухого й з невиразною мовою, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика, та піднявши погляд до неба, зітхнув і каже йому: «Еффатa!», тобто: «Відкрийся!» І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували. І надзвичайно дивувалися, кажучи: «Він добре все зробив: і глухим дає слух, і німим – мову».    Слово Господнє.