Брат видасть брата (бр. Артур Покшива)

Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Стережіться людей, бо видаватимуть вас на суди і по своїх синагогах будуть вас бичувати; поведуть вас заради Мене до володарів і царів для свідчення і їм, і язичникам. Коли ж видаватимуть вас, не журіться, що і як казати: дасться вам в ту годину, що казати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого, котрий говорить у вас.

Брат брата видаватиме на смерть і батько дитину; і повстануть діти проти батьків, і вбиватимуть їх. Вас будуть усі ненавидіти за Моє Ім’я, але хто витерпить до кінця, той буде спасений».

Це слово, яке промовляється на свято Святого Стефана в літургії, спочатку описуючи його мучеництво, а потім запрошуючи нас через Євангеліє від Матвія відкрити наші серця для всього, що Бог приготував для нас, є дуже серйозним словом, яке не дозволяє нам ухилятися від рішень серця. З плином нашого життя ми поступово починаємо розуміти, що вибір, який ми робимо, має бути радикальним вибором у наших серцях, що ми не можемо постійно жити в стані відчуженості, що в певний момент ми стаємо готовими прийняти певну конфронтацію, зіткнутися зі своїми страхами, своїми тривогами, своїми концепціями та дозріти достатньо, щоб робити вибір серця, який ґрунтується на досвіді Ісуса Христа. Це слово, яке промовляється до нас сьогодні, говорить, що цей час є часом боротьби для нас, що ми повинні бути обережними перед людьми, але бути обережним перед людьми може означати саме це: усвідомлювати, що не всі думають так, як думають люди, які вірять в Ісуса Христа, що не всі це приймають, не всі готові дивитися з повагою чи любов’ю на Церкву, на Ісуса, на всіх тих, хто вірить, що Євангеліє – це шлях життя.

Не обурюватися цим, але усвідомлювати, що саме зараз Бог запрошує кожного з нас свідчити, дозволяти собі бути знищеними, дозволяти собі торкнутися того, що для нас так важко, від чого ми тікаємо: відторгнення, страждання, а певною мірою й неприйняття, постійний скандал того, як можна залишатися близько до Бога в ці часи, як можна належати до Церкви. Є щось дуже зворушливе в тому, що каже святий Матвій, що перебування близько до Ісуса призводить до найболючіших протистоянь.

Брат зраджує брата, батько зраджує сина, діти проти батьків. Це найсильніші, найболючіші протистояння. Те, що здається таким природним – кровні стосунки, зв’язки, що з них виникають, доброта, що з них виникає, природна любов, – що коли приходить Євангеліє, навіть те, що у світі сприймається як належне, виявляється недостатнім. Дотримання Євангелія призводить до цих протистоянь, навіть з близькими, до прийняття рішень, які є сильнішими та конкретнішими, ніж ті, що ґрунтуються на кровних зв’язках.

«Неймовірно» – це серйозне слово, і неймовірно, серйозне завдання в цій реальності, в якій ми знаходимося, де ми стикаємося з нашими близькими та постійно піддаємося випробуванням. Ми бачимо та переживаємо, як ці зв’язки руйнуються, ці стосунки руйнуються, і ми втрачаємо те, що здавалося таким очевидним і природним. Однак це слово говорить нам, що в цьому немає нічого дивного: якщо ми хочемо залишатися близькими до Бога, якщо ми хочемо сприймати Євангеліє серйозно, якщо ми хочемо жити істиною, яку відкрив нам Ісус Христос, тоді Євангеліє має стати знаком суперечності, навіть якщо цю суперечність висловлюють наші близькі, і тут відкривається його істина. Бо Євангеліє, яке є істинним, провокує суперечність; воно провокує боротьбу, боротьбу всередині людей, і веде до своєрідного відторгнення.

Хто витерпить до кінця, той буде спасенний, каже це слово. Як витримати цю щоденну боротьбу, як витримати цю напругу, цей постійний вибір, який ми повинні робити. І це слово також постійно натякає нам, що єдиним джерелом миру є стосунки мого серця з Ісусом, мої стосунки з Ним, мій досвід Його присутності, моя відкритість до Його слова, до таїнства життя, до сховання в Ньому в ці часи, коли ніде сховатися, немає можливості залишитися анонімним.

Тому ми благословляємо Господа Бога за це слово, ми благословляємо Господа Бога за мученицьку смерть святого Стефана, який показує нам, що цей шлях є шляхом життя, що навіть якщо нас уб’ють, в кінці ми побачимо відкрите небо та Ісуса Христа, що стоїть праворуч Отця. Амінь.