Апостольський лист (бр. Томаш Лакомчик)

Нехай Господь дарує вам мир. Христос сьогодні в Євангелії каже учням, що вони вже не слуги, бо слуга не знає, що робить пан, але називає їх друзями, бо сповістив їм усе, що почув від Отця. Слова, почуті від Отця, Христос передає апостолам і хоче, щоб апостоли передавали їх далі, щоб ішли і приносили плід.

А цим плодом, як знаємо з інших висловлювань Христа, є те, щоб люди прославляли Отця, Який є на небесах. І сьогодні теж каже про те, щоб Отець дав усе, чого б ви не попросили в Моє Ім’я. Щоб Отець дав.

В іншому місці Христос також каже: хіба Отець не дасть вам того, що вам потрібно? А тим, що потрібно, є Святий Дух. Тож бачимо, що Отець є тим, хто дає. Він невпинно посилає апостолам цю мудрість у вигляді Святого Духа, щоб вони йшли й приносили плід. Щоб йшли і знали, що говорять, від кого говорять, чиї це слова, про кого вони свідчать.

І коли ми дивимось на читання з Діянь апостолів, бачимо, що апостоли мають цього Святого Духа. В якийсь момент вони кажуть: Святий Дух і ми. Бо ми постановили, Святий Дух і ми.

Отець дасть Святого Духа тим, хто Його просить. Він дав Святого Духа апостолам, і апостоли вирішили не накладати ярмо, тягар старого Закону на поган, які навертаються, але: Святий Дух і ми. Вони усвідомлюють, що зібралися, що обговорили, що прийняли рішення, але це не просто колегіальне вирішення чи компроміс, до якого вони дійшли демократично.

Вони добре знають, що у всьому цьому присутній Святий Дух. Це не плід демократії чи суто інтелектуального розмірковування, але: Святий Дух і ми. І саме тому після наради в Єрусалимі апостоли, старші, разом з усією Церквою — тобто ця колегія, ця спільнота, Церква-матір — тепер посилає Варнаву і Павла, які прийшли з цим запитанням, а також Юду і Силу — з відповіддю.

Письмо з такою змістовністю, лист. Сьогодні ми не надто полюбляємо апостольські листи, але саме в цьому полягає суть: це надходить від Матері, з Єрусалиму. Це надходить із центру — не для того, щоб нами керувати зверху, а щоб передати нам науку.

Бо, як там сказано, без нашого уповноваження — тобто без уповноваження апостолів — дехто увійшов і стривожив вас вченнями, сіючи замішання у ваших душах. Тому й був цей лист — щоб випростати. Так, ми не завжди охоче приймаємо декрети чи рішення єпископів, але суть завжди в тому, щоб не було замішання в наших душах, щоб ми знали, що є Церква, що Церква ведена Святим Духом, що Церква ведена апостолами. І це — рішення, які мають принести спокій.

Замішання сьогодні багато, плутанини також, різні люди говорять різне. І хоча багато можна сказати, бо є різноманітність, однак варто триматися того, що є апостольським, що справді передається від апостолів аж до нинішніх єпископів, до Папи. І ми також сьогодні тримаємося цього вченння — без нашого уповноваження.

Тому так важливо, щоб був порядок: щоб той, хто проголошує, мав певне уповноваження. Якщо має уповноваження — проповідує, і це справді апостольські слова, щоб не було тривоги, щоб не було замішання в душах. Отже, апостоли приходять і передають лист з таким змістом, з привітанням, з благословенням, але водночас і з Доброю Новиною.

Перший апостольський лист — напевно, не останній. Варто в нашому житті іноді звертати увагу на ті листи, які надходять — чи то від самого Папи, різні документи, чи то звернення, які скеровує до нас наш єпископат, наші єпископи. Завжди в них є та думка, яка потрібна для Вселенської Церкви, щоб ми мали спокій, щоб не було замішання, і щоб наші душі були спокійні щодо спасіння і нашого шляху віри.

Молімося. Всемогутній Боже, дай нам гідно переживати великодні таїнства, які з радістю звершуємо, а сила воскреслого Христа нехай забезпечить нам захист і спасіння. Через Господа нашого Ісуса Христа, Твого Сина, який з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог на віки вічні.

Амінь. Господь з вами. Нехай благословить вас всемогутній Бог, Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.